Руслан Сергійович Кочубей народився 3 серпня 2003 року в селищі Сахновщина. Був другою дитиною в сімʼї. Сформувався воїном завдяки своєму наполегливому характеру та бажанню бути захисником для мами. 
У 2009 році став учнем Сахновщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2. У школі захоплювався інформатикою, фізкультурою, полюбляв уроки трудового навчання, був творчою особистістю з наполегливим характером. Закінчив 9 класів Сахновщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 у 2018 році. 
З 2018 по 2021 рік здобував освіту у Красноградському професійному ліцеї.
Коли Руслану виповнилося 18 років, він пішов служити за контрактом до лав ЗСУ (позивний «Студент»). Саме туди, куди він мріяв, бо у 25 січеславській бригаді служать його брат і дядько. Пройшов військову підготовку, був навідником танку. З початку повномасштабної війни був переведений на Донецький напрямок фронту.
14 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Червонопопівка (Луганський напрямок) отримав мінно-вибухову травму. Руслан отримав вогнепальні осколкові сліпі поранення грудної клітки та обличчя (нижньої губи, підборіддя, перелом нижньої щелепи). Тяжкі травми обличчя змінили зовнішній вигляд юнака.
Потім було довге лікування. Для того, щоб відновити його обличчя до попереднього вигляду, йому зробили численні операції. Руслан став наймолодшим учасником проєкту «Лікарі для героїв». Йому планували зробити реконструктивну операцію.
27 грудня 2023 року Руслан отримав посвідчення ветерана війни – учасника бойових дій і медаль «Ветеран війни».
8 квітня 2024 року Руслан був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров’я. 
Життя Руслана, повне мрій, сміливих вчинків і добрих справ, трагічно обірвалося 16 червня 2024 року на залізничній станції Сахновщина. 
Його ім’я назавжди буде жити серед нас, нагадуючи про його подвиги й добрі справи. Вічна пам'ять і шана справжньому сину України – Руслану Кочубею.